Эй, мажор! Слышь, расскажу тебе историю, как я попала в закладки и выбросила всю косметику, а теперь не пользуюсь ни одной коробочкой пудры. Сиди и слушай, я тебе все подробно раскажу.
Сначала, давай разберемся с кодеином. Это такой наркотик, который влияет на голову, словно пунш, только намного круче. Когда я впервые попробовала его, это было нечто! Хоть я и не опытная наркоманка, но мазная я точно стала, и это было сразу заметно.
Кодиен – это вещество, которое дает ощущение невесомости, словно бошечка. Мой мозг словно парит в облаках, и я забываю о всем, наслаждаясь спокойствием и безмятежностью. Любой негатив и проблемы просто исчезают, словно опия нет в природе.
Конечно, после такого прета, нельзя не завести свою лайбу. А шприц для меня стал одной из самых важных вещей. Я заботливо храню ее вместе с другими наркотиками, как самое драгоценное сокровище.
Но вернемся к моей великой трансформации. Когда я первый раз попробовала кодеин, я почувствовала, что мир стал еще красочнее. И все эти косметические средства, которые я раньше использовала, стали казаться ненужными.
Я выбросила все крема, пудры, помады, блески и прочие фигни, ведь вопрос внешности перестал волновать меня. Я стала необыкновенно уверенной в себе, и все свое внимание начала сосредотачивать только на удовольствиях, которые дарит мне наркотик.
Теперь мне все равно, что там с моей внешностью, главное – наслаждаться моментом, когда прет берет в свои объятия. Я забываю о времени и пространстве, как будто я плыву в бесконечном океане эйфории.
И, пойми, мне уже нечего прятать. Ведь эта моя новая жизнь – это моя реальность, в которой я чувствую себя настоящей самой собой. Не нужно маскироваться под слои макияжа и притворяться кем-то другим. Я просто живу здесь и сейчас.
Ты можешь считать меня безумной, но такой я есть. Я выбрала свой путь, и он не похож на те стандартные, скучные и обыденные. Ведь именно в этой безумной буре эмоций я ощущаю себя действительно живой. Но понимаешь, мне уже все равно. Каждый выбирает свой путь, а мой – это безграничное море кодеина и наслаждения.
Теперь мне всего хватает, чтобы быть настоящей собой, чтобы чувствовать мир вокруг себя. Ведь кодеин для меня – это не просто наркотик, а ключ к моему настоящему "я".
Я знаю, что брожу по краю, и что эта безумная жизнь может закончиться не самым лучшим образом. Но пока что я просто наслаждаюсь каждым мгновением, пока оно продолжается.
И пусть мне говорят, что я сумасшедшая, что я заблудилась, но мне не важно. Я погружена в мир забвения, и все остальное просто не имеет значения.
Ты можешь не понять меня, и я даже не прошу об этом. Ведь не все дано понять, что творится внутри другого человека, что заставляет его делать те или иные поступки. Важно лишь то, что я найди свое счастье в этой суматохе.
Так что, мажор, ты можешь продолжать дальше втирать свою пудру и строить свою ровную и скучную жизнь. А я останусь здесь, в своем мире, где правит кодеин и прет.
Выбирать каждому, и мой выбор – это я.
Кодеин Purple Drank
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
